Державне видавництво «Україна» нинішнього року зробило своєрідний подарунок читачам, які цікавляться Святим Письмом, випустивши за програмою «Українська книга» справді унікальний «Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів» канадійського історика українського походження Костянтина Костіва.
Довідкове видання містить 1700 (!) статей, в яких автором подано бібліографічно-історичні відомості про осіб, племена і народи, що згадуються у Старому і Новому Завіті.
Кожна публікація ідентифікується конкретним словом, розміщеним у довіднику за абетковим принципом. Літера «А», приміром, нараховує чи не найбільше біблійних слів (близько двохсот), серед яких ‑ «Аарон», «Аваддон», «Авесалом», «Авраам», «Адам», «Азарія», «Аристарх», «Артеміда», «Асинкрит», «Ахімелех» та чимало інших. Як бачимо, в основному це імена людей і надприродних істот, котрі фігурують у Біблії і навколо яких відбуваються таємничі і трагічні події. Адже період, що описується у Вічній Книзі припадає на століття поневолення ізраїльського народу Римською імперією.
Надзвичайно цікава розвідка присвячена слову «Ангол», яке може вимовлятися як «Ангел», так і «Янгол». Як відомо, Священне Писання складається з 39 канонічних книг Старого Завіту та з 27 – Нового Завіту. Цей величезний інформаційний пласт Костянтин Костів дослідив, як кажуть, уздовж і впоперек, вишукуючи по крупицях все, що стосується цих неземних істот. Автор намагається розібратися у причинах боговідступництва частини анголів, чому, врешті-решт, вони наважилися вчинити бунт проти Бога. В статті практично охоплено найвагоміші деталі цієї потрясаючої містерії, яка не дає спокою теологам кілька віків поспіль, зацікавлених у встановленні істини у цій заплутаній історії.
Інше слово на літеру «А», яке, можливо, викличе інтерес у читачів, це «Авраам», який за біблійним вченням вважається батьком іудейського, мусульманського і християнського народів. Дві вагомі події в житті цього міфічного героя виокремили його із сонму інших святих. Це насамперед укладання заповіта-умови між ним і Богом, за якою всі нащадки Авраама опинялися під опікою, а якщо точніше, під захистом Всевишнього. А друга – готовність Авраама принести в жертву Господові свого сина Ісаака, як прояв абсолютної віри у живого Бога. На думку Костянтина Костіва, вшанування іудеями Авраама, так само як Мойсея, Давида, Саула чи Соломона – цих по-справжньому народних провідників, ‑ базується на їхньому переконанні, що всі вони виявили беззаперечний послух Творцю та високі морально-етичні чесноти, характерні для обраних.
Гортаючи сторінка за сторінкою «Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів», доходиш висновку, що кожне ім’я, яке давалося у давнину особі чоловічої чи жіночої статі, обов’язково мало або явний, або прихований зміст. Переконайтеся в цьому самі: «Баана» дослівно – син скорботи, горя, мук, страждання; «Ваал-Зевув» ‑ пан мух, пан бджіл, якому іудеї приписували суверенну владу над злими духами, бісами і демонами; «Галліон» ‑ так називали людину, яка у своєму раціоні віддавали перевагу молочній їжі; «Деліла» або «Даліла» буквально означає – нудьгування, ниття, в’янути або никнути; ім’я «Еммануїл» є грецькою формою гебрейського імені «Іммануєл», що означає «З нами Бог»; древнєгебрейське «Лада» чи «Лаада» або «Лаеда», на відміну від старослав’янського імені «Лада», чомусь трактується, як «наказ», «інструкція» чи «визначений час»; «Марія», яка доводилася матір’ю Ісуса Христа перекладається як «бунт», «протидія», «обурення» або за іншими версіями ‑ «гіркість», «смуток», а ще «славна», «знаменита», «чудова»; «Никодим» ‑ переможець народів або невинний у кровопролитті; «Онисим» ‑ потрібний, корисний, пожиточний; походження імені «Петро» ‑ «скеля» пов’язане з древньогебрейським ім’ям «Симон» ‑ «слухач», «слухати», яке за біблійною легендою трансформувалося в арамейське «Кифа», що означає «скеля», «камінь», а по-грецькому «Петра»; «Сусанна» ‑ лілея, лілія, конвалія; «Филимон» ‑ улюблений, любий, «Херувими» ‑ буквально їздити, хапати, потужний – таку назву мали ангольські духи, поставлені охороняти дорогу до дерева життя та пильнувати браму до Раю і т.д.
Закономірно, що найбільша за обсягом у виданні розвідка стосується етимології слова «Бог». Автор для зручності сприйняття поданого матеріалу розбив публікацію на кілька тематичних розділів, зокрема, «Біблійні назви Бога», «Біблійне розуміння й визначення Бога», «Біблійна сутність Бога» і «Біблійні атрибути Бога». З книги читач дізнається, що насправді слово «Бог» є похідним від старо-гебрейського: «Ел», «Еліон», «Елогім», «Шаддай», «Адонай», «Ягве» й «Саваот», або від грецького: «Theos» і «Kyrios». Так само йому буде цікаво довідатися, як в сиву давнину сприймали Великого Архітектора Всесвіту, яку роль Він відігравав у зародженні всього живого на земній кулі і встановленні правил існування людини як домінуючого біологічного виду тощо. Показово, що саме у цій розвідці Костянтин Костів подає цікаве трактування поняття «Бог» двома визначними українськими філософами-теологами. Маємо на увазі Григорія Савовича Сковороду та митрополит УАПЦ Іларіона – Івана Івановича Огієнка. Якщо перший вважав, що першопричиною всього буття є Бог, то інший переконував у тому, що і рух в середині матерії, тих же елементарних частинок ‑ протонів, і виникнення всього живого є виключно справою рук самого Творця. А взагалі складається враження після прочитання авторського тексту, що люди так до кінця і не усвідомили на протязі віків, з ким насправді мають справу. Хіба не виглядає дещо наївним їхнє намагання уявити Бога в образі людини (в теології воно отримало назву антропоморфізм), щоб досягти єдиної мети – пояснити для себе Його сутність.
Окрім Костянтина Костіва, впродовж минулого століття робили спроби не лише розшифрувати імена дійових осіб зі Святого Писання, а також дати стислий опис подій, пов’язаних з ними, професор, головний редактор «Енциклопедії українознавства» Володимир Кубійович, мовознавець, автор довідника «Наші ймення, їх походження та значення» Василь Ірклієвський, а також низка німецьких і американських філологів-біблеїстів, які у себе на батьківщині спромоглися випустити у світ фундаментальні словники з церковно-християнської лексики. Завдяки автору «Словника-довідника біблійних осіб, племен і народів» тепер і український читач отримав змогу привідкрити завісу у таємничий світ Священного Логоса.
Тарас ГОЛОВКО
Опубліковано в газеті “Культура і життя”, 25 листопада 2016 р., №47-48.
Публікації Тараса Головка 